|
| 28.12.16 19:30 | |
ru |
Не говори
Не говори. Даруй мені мовчання
В ту саму мить, коли прийде любов.
Коли тобі постукає кохання,
ти відчини, впусти до себе знов.
Не говори. Не говори, що досі
Палає біль минулих почуттів.
Я квіти принесла тобі в волоссі,
Я принесу щей радість твоїх днів.
Мовчи, мовчи... Хай не злітають іскри
Із вуст твоїх. Сполохані серця
Ми заховаєм у надійнім місці,
У тому, що зоветься майбуття.
Ти будеш моїм сном, солодким димом,
Що руки зігріває уночі.
Я буду твоя мрія невловима,
Що тихо так дрімає на плечі.
Не говори. Даруй мені свій погляд,
Що скаже більше, ніж мільйони слів.
Моя рука нехай в твоїх долонях
Пройде життя, збудує цілий світ.
Де ти, де я, де все, що нам потрібно,
Де замість кисню буде почуття.
Не просто любий, мабуть, уже рідний,
Що тихо увійшов в моє життя...
Автор: Іра Задверняк
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:32 | Коли я помру |
ru |
Коли я помру, світ понурливо зниза плечима,
Мовляв, так буває, й прозорий, мов слідство дощ,
Рясним зорепадом пройде, мов журба без причини,
І змиє людського бруду наліплену товщ...
Коли я помру, затанцюють розлогі дерева,
Скидаючи листя, - відвертий осінній стриптиз.
І підлітки засумують із бутлями "revo",
І скажуть тихенько: "Як же він нам остоп*зд..."
Коли я помру, вітерець захитає антени,
Мов жито у полі, і сірого неба сум
Підніметься хвилею з Києва й до зони Шенгену,
Збиваючи перехожих із ніг наобум...
Коли я помру, буде купа свічок на "ВКонтакті",
І тільки мене вже ніколи не буде "он-лайн",
Коли я помру, то поставлять усіх перед фактом,
А після відкриється безліч відвертих тайн...
І статки мої перейдуть до когось у спадщину.
Втішаю себе, що смерть - це одне із чуд.
Я знаю, що темрява - те, що не можна побачити,
Я знаю, що тиша - це те, що не можна почуть...
© Паша Броський
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:29 | З того моменту, як вiн пiшов Паша Броский |
ru |
З того моменту, як він пішов,
погасло сонце, спинився лік
часу, і лиш сліди підошов
на юнім серці закутім в лід..
Немає сенсу, нема питань,
глибока рана, на рані шов.
В тоннелях суму не видно грань
з того моменту, як він пішов..
шукати смаку нових розпуст,
жінок чарівних, ніжних, мов шовк,
знімати проби з невинних вуст...
З того моменту, як він пішов..
у світ дуальний богинь та стерв,
де все життя — мов попсове шоу.
Завісив вікна, паролі стер...
З того моменту, як він пішов..
розбився серця крихкий вазон,
і ти зосталась одна - і шо?
І все, що було - то став лиш сон,
з того моменту, як він пішов..
© Паша Броський
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:26 | Если любишь, то все простишь Паша Броский |
ru |
Если любишь, то все простишь,
Даже то, что простить нельзя,
Это чувство нормальных парниш
Часто колет сильней гвоздя...
Это чувство снимает грим,
Обнажая сердца до трусов,
А потом повседневный экстрим,
А потом не хватает слов...
А потом не хватает ласк,
Даже тем, кто покрепче брони,
Когда вместо дурацких фраз
Хочешь тихо сказать: "Обними..."
Когда плачешь, не пряча слёз,
Когда ластишься, словно кот,
Когда ступорный коматоз
От того, что целуют в лоб...
Когда руки под свитерок,
Даже если вокруг толпа.
Это слушать на полную рок,
Понимая, что это судьба...
Когда в сердце ее портрет,
Когда тело пронзает дрожь,
Если этого всего нет,
То цена ему - ломаный грош...
© Паша Броский
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:24 | Одягни мене на голе тiло Паша Броский |
ru |
Одягни мене на голе тіло,
Мов свою улюблену сорочку,
Щоби серце враз зацокотіло,
Щоби жаром запашіли мочки..
Одягни мене на голу душу,
Мов свого улюбленого вірша,
Я з тобою просто бути вирішив -
Я тобі у тім зізнатись мушу..
Одягни, я буду тобі впору,
Наче для тебе спеціально зшитий,
Стильний костюм для будь-якої пОри,
А не продукт для масового вжитку..
Доглядай, прасуй мене і пЕри,
Струшуй пил, знімай з мене ворсинки,
І носи постійно, без перерви,
Мов плаття, що підкреслює родзинки.
Й одягай, коли лягаєш спати,
Ти в мені красива і бажана,
Стану я м'яким, немов із вати,
Мов твоя улюблена піжама..
А коли прокинешся в світанок,
Така ніжна, гарна, милолиця,
Надягай мене й виходить на ґанок,
Мов свою улюблену спідницю..
І пірнай у прірву злого міста,
І лети, усміхнена й щаслива..
І носи на серці мов намисто..
Одягни мене на голе тіло..
© Паша Броський
Mood: романтичное 
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:22 | Купи себе счастье Паша Броский |
ru |
Купи себе счастье - счастье стоит недорого:
Несколько милых фраз, брошенных невзначай,
Идти без зонта с любимой по мокрому городу,
Под песню "Поплачь о нём" в исполнении "Чайф".
Когда осень орудует кистью и акварелями,
Малюет оранжевый сплин на холстах наших душ,
И глупое чувство, как будто выпал из времени,
И ты идешь молча, смотрясь в отражения луж.
А листья рабами в ноги трепетно падают,
Целуя кроссовок заляпанных язычки.
В такие моменты хочется стать императором,
В такие моменты ты - император почти..
Купи себе счастье - оптом купи или в розницу,
В лизинг возьми или в кредит под процент,
И пусть неудачники в злобе завистливо косятся -
Это совсем неважно, неважно совсем.
Отпускается счастье везде и по разной стоимости,
Но только не всем, а владельцам чистых сердец,
Помни - счастье это в согласии жить по совести и..
Ты - покупатель, посредник и продавец..
© Паша Броский
Mood: задумчивое 
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:20 | Рука до руки Паша Броский |
ru |
Рука до руки - у танго сплелися пальці,
Язик з язиком - злилися у танці вогню,
Ну що ми за люди, не люди — неандертальці,
Ти знизу, я зверху - від світу тебе вбороню..
Хай світ зачека - та й що нам до того світу,
Політика, мода, попса - лайно іще те,
Столиця шумить за вікнами несамовито,
Світ - той ще мудак, живими фіг втечете..
Серце до серця — у Бозі сплелися душі,
Момент насолоди, коли не потрібно слів,
І голос втрачає сенс кораблем на суші,
І думки щурами втікають із наших голів..
І хто його зна, можливо, це і є щастя -
Лежати удвох, розпластавшись, наче коти,
Ліниві, вдоволені, наглі, пухкі, пухнасті,
А світ нехай котиться в біса під три чорти..
© Паша Броський
Mood: романтичное
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:17 | В ущелье у леса Паша Броский |
ru |
в ущелье у леса, покрытый снегом седин,
жил ветхий наследник одной из древнейших рас,
пил Солнце, пел мантры, был мудр и жил один,
о чем он, кстати, не пожалел ниразу..
туристы, порой забредя, насмехались, ведь
что горожанам, какой-то старый дикарь..
он слушал пение птиц и водил в дом ведьм,
запасался дровами, орехами - ждал декабрь..
чертил обережный круг, проводил обряд,
говорил: "Приди же скорее, Всевышний Род!"
к нему люди из местных сел водили дитят,
и тот их учил волшебству, беря в оборот..
когда ночь напускала Мара, небесная твердь
наполнялась светилами предков, ушедших ввысь,
он знал одну тайну — его не пугала смерть,
сняв одежды, шел в лес, говорил наречием лис..
чуть позже пришли атеисты из городов,
сказали: "построим заводы, мол, тут и тут,
из хат по квартирам расселим всех стариков,
а еще, мол, нужны Вам селитра, газ и мазут..
вот вам кока-кола и натрия бензоат,
вот вам газеты, радио и интернет,
теперь вы не люди - вы теперь электорат,
в вашей деревне вовсе культуры нет.."
а дальше пошел вообще непонятный замес,
под гогот толпы повалили Перунов идол..
с тех пор седовласый волхв навсегда ушел в лес,
с тех пор его больше никто никогда не видел..
© Паша Броский
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:16 | Главное чтоб дома кто-то ждал Паша Броский |
ru |
Главное - чтоб дома кто-то ждал,
Кто-то милый, ласковый и важный,
Чтобы на глазах, от счастья влажных,
Слезы пальцами легонько собирал...
Чтобы говорил: "Эй, ну не плачь!",
Прижимал к груди своей, жалея,
Грел сильнее всякой батареи,
Был любовник, парень, друг и врач...
Чтобы на кровати рядом спал
И сопел тихонько, мелодично,
А когда грустишь меланхолично,
Он тебя любимой называл...
Главное - чтоб дома кто-то был,
Кто вдруг душу выплеснет наружу,
А когда ты злая, скажет: "Ну же,
успокойся и уйми свой пыл..."
Кто простит нам тысячи измен,
Скажет: "Не волнуйся, все мы люди,
Важно то, что мы друг друга любим,
Это главное, а значит нет проблем..."
Затупятся миллионы жал,
И уйдет из сердца все плохое.
Главное - чтоб кто-то был с тобою,
Главное - чтоб дома кто-то ждал...
|
|
| |
|
|
| 25.12.16 19:14 | |
ru |
Мир жесток — а кто сказал будет просто?
вороны вскопошились, слышно их крыльев махи, и
ей тоже больно, она идет на погост..
она будет искать спасение в
черной магии..
Люцифер из-за тучи покажет свои рогА,
лисы внезапно наружу полезут из нор..
Бог отклонит заявки в друзья,
всех пошлет в игнор,
С корешем чтоб
порезаться в дурака..
поступью легкой скользнет она через порог,
о чем-то с хозяином кладбища перетерев,
вырвет ненужных мыслей чертополох,
воспоминаний бурю перетерпев..
словно пушинка, витает среди могил,
с именем нужным ища заветную ту..
Боже, не отвернись от нее, помоги —
наполни любовью сердца ее пустоту..
все это всего лишь хроники прошлых обид.
простить нелюбовь? не каждый осилит увы...
отказавшись смириться, сердце-то ведь болит..
есть вещи, что просто не выкинуть из головы..
и вот она держит в хрупкой руке кинжал,
и вдруг ускоряется времени круговерть..
и кто-то проснулся ночью,
отрывисто задышал..
сработало заклинанье,
сильней чем Смерть..
она не боится — ведь это ее стезя,
каково это быть Диавола сводной дочерью?
кто выдумал то,
что счастливой ей быть нельзя?
да, она ведьма! но
женщина — в первую очередь..
Mood: грустное 
|
|
| |
|
Total posts: 73 Pages: 8
1 2 3 4 5 6 7 8
|
|
| Mo |
Tu |
We |
Th |
Fr |
Sa |
Su |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 | | | | | |
|
